"Хитрий" хід путіна, або Що ховається за широким жестом Ердогана

Жорсткий санкційний тиск на російську економіку змушує Кремль вдатися до хитрощів у діалозі із Заходом. Щоправда, тонкою цю дипломатичну гру назвати не можна.

 

Бита карта

Турецький лідер Р.Ердоган у середині липня раптово оголосив про поновлення своїх посередницьких зусиль для укладання нової "зернової угоди". За його словами, це питання обговорювалося з президентом України під час особистої зустрічі у Вашингтоні.

"Я розпочав роботу щодо відродження Чорноморської зернової ініціативи (ЧЗІ – авт.)", – заявив Р.Ердоган. Як випливає з коментаря В.Зеленського, він поставився до цієї ідеї без ентузіазму.

"Готуємося провести у Туреччині конференцію, присвячену продовольчій безпеці та свободі судноплавства в рамках імплементації рішень Саміту миру", – повідомив глава української держави.

Тобто, по-перше, офіційний Київ готовий обговорювати поновлення ЧЗІ лише в рамках ширших домовленостей. Йдеться про те, щоб із чорноморських портів України могли безперешкодно виходити не лише зерновози, а й інші торгові судна. Наприклад, балкери із залізною рудою.

По-друге, умовою для цього українське керівництво бачить виконання агресором рішень Саміту миру, спрямованих на повне припинення війни в Україні.

Очевидно, що кремлівський диктатор не збирається цього робити. Як мінімум, поки що. Тому нові дипломатичні зусилля Р.Ердогана приречені. Менше з тим, дуже дивно: з чого б це раптом він згадав про "зернову угоду" через рік після того, як її розірвала російська сторона?

Як відомо, блокаду українських портів Чорноморський флот РФ розпочав із березня 2022 р., практично одразу після широкомасштабного вторгнення. В результаті там виявилися замкненими 84 торгові судна, а в портових терміналах "зависли" 20 млн. т. експортного зерна.

Тоді Туреччина поряд із ООН відіграла важливу роль у підписанні пакету угод ЧЗІ. Зрозуміло, Р.Ердоган при цьому непросто боровся із загрозою голоду у бідних африканських країнах, котрим у т.ч. призначалося це зерно.

Окрім гуманітарних міркувань був присутній свій "шкурний" інтерес. Все чорноморське судноплавство "зав'язане" на турецькій протоці Босфор, за прохід через яку торгові судна платять гроші. І Анкара в такий спосіб теж зазнавала серйозних втрат від піратства ЧФ РФ.

Тоді дипломатичні зусилля мали успіх: 22 липня представники РФ, України, Туреччини та ООН у Стамбулі скріпили підписами угоди, відповідно до яких російська воєнщина зобов'язалася пропускати зерновози в порти України і назад.

Але при цьому обумовила право огляду всіх без винятку суден у нейтральних водах Чорного моря. За допомогою цього механізму росіяни вже з вересня 2022 р. почали "торпедувати" ЧЗІ: перевірка судів усіляко затягувалась під різними надуманими приводами.

З цієї причини до кінця жовтня утворився затор із 176 суден з 2,1 млн т зерна, які чекали на російську інспекцію. Проте за час дії договору було вивезено 33 млн т сільгосппродукції.

Кремль остаточно вийшов із ЧЗІ 17 ​​липня 2023 р., пославшись на невиконання його ультиматумів. Серед них – відновлення транзиту аміаку через Україну аміакопроводом "Тольятті-Одеса" та зняття санкцій з "Россельхозбанку", а також з російських виробників добрив та сільгосптехніки.

Що було далі – також добре відомо. Українські військові "помножили на нуль" ЧФ РФ як бойову одиницю. Частина кораблів була потоплена вслід за флагманом, ракетним крейсером "Москва", частина зазнала серйозних пошкоджень і надовго вибула з ладу.

Спочатку для цього використовувалися ракети класу "земля-земля" та повітряні "безпілотники". Але їх рашистам вдавалося бодай частково збивати силами ППО.

А от коли з українського боку в хід пішли морські "безпілотники" Sea Baby та Magura – тоді російським адміралам та генералам стало зрозуміло, що настав час "сушити весла". Оскільки адекватного "прийому" проти такого "лома" у них не знайшлося.

Залишки ЧФ РФ самі виявилися замкненими на базах Севастополя та Новоросійська. І таким чином втратили можливість займатися піратством на судноплавних шляхах у Чорному морі.

Першим судном, яке скористалося альтернативним коридором, створеним ВМС України, став контейнеровоз Joseph Schulte під прапором Гонконгу. Він вийшов з одеського порту 16 серпня 2023 р. і благополучно пройшов до Босфору.

Обсяги перевезень поступово зростали, з квітня ц.р. новий "коридор" запрацював цілодобово. Усього за серпень 2023 р. – лютий 2024 р. по ньому вивезено 20 млн т вантажів, включаючи 14,3 млн т сільгосппродукції.

А вже у травні ц.р. міністерка економіки Ю.Свириденко повідомила, що показники українського експорту повернулися до довоєнного рівня. Завдяки розблокуванню відвантажень із чорноморських портів.

Наразі альтернативний маршрут виглядає так.

При цьому відправники вантажів у коментарі ЗМІ зазначають, що цей варіант логістики через румунський порт Констанца виходить навіть дешевше, ніж колишні прямі маршрути з Одеси до Босфору завдяки низьким фрахтовим ставкам.

Усе це наочно пояснює, чому посередницька місія Р.Ердогана – бита карта із "відбою". Якої офіційний Київ вже не потребує.

Ба більше. У першій половині липня командувач ВМС України О.Неїжпапа заявив про плани розширити альтернативний коридор до портів Херсона та Миколаєва. За його словами, це стане можливим, як тільки Україна отримає від західних союзників обіцяні винищувачі F-16.

"F-16 з відповідним озброєнням зможуть відтіснити російські військові літаки. Північно-західна частина Чорного моря, зокрема коридор для цивільних судів, буде майже на 100% захищена", – пояснив адмірал.

Цікаво, що його заява практично збіглася з повідомленням Р.Ердогана про відновлення посередницької дипломатії з ЧЗІ. Збіг явно невипадковий. Путін через турецького союзника намагається зіграти на випередження.

 

Санкції підтискають

Очевидно, що ініціатива повернутися до ЧЗІ виходить із Кремля: якщо вона не від Києва і не від ООН, то більше загалом і нізвідки. Офіційні Вашингтон та Брюссель також не порушували це питання.

І, власне, РФ залишається єдиним інтересантом поновлення "зернової угоди". По-перше, воно дозволить російській стороні частково повернути втрачений контроль над українським експортним судноплавством. Принаймні у Кремлі на це сподіваються.

По-друге, там хочуть за повернення до ЧЗІ отримати від Заходу "плюшки". У вигляді ослаблення санкцій. Нагадаємо, що раніше, на переговорах щодо "зернової угоди" у Стамбулі, росіянам вдалося "вибити" для себе послаблення.

Тоді ЄС та США вивели з-під заборони операції з російським зерном та добривами (включаючи послуги з перевезення та страхування). Великі агрохолдинги та хімхолдинги РФ отримали можливість експортувати свою продукцію, їхнім покупцям санкції також більше не загрожували.

Очевидно, що кремлівський диктатор та його оточення зараз намагаються повторити цей "фінт". По-перше, їм все одно треба щось робити в контексті майбутньої повної втрати впливу на торгове судноплавство у Чорному морі – після появи F-16 у ЗСУ.

По-друге, санкційна петля продовжує стискати росекономіку. Раніше "ОстроВ" зазначав, що в умовах обмежень, запроваджених G7, основним покупцем нафти з РФ стала Індія. Індуси охоче беруть її. Але лише тому, що росіяни пропонують значно дешевше.

Чому дешевше? З огляду на санкційну "токсичність". Якщо зовсім спрощувати, це як купівля краденого телефону в ломбарді. Звичайно, там він коштує набагато менше, ніж новий та легальний у фірмовому магазині.

Індійські ЗМІ з посиланням на митну статистику повідомили, що у 2023-2024 фінансовому році (завершився 31 березня ц.р.) місцеві нафтопереробники заощадили на закупівлі російської сировини $25,1 млрд.

Це і є плата за санкційну "токсичність" товару. І це та сума, яку недоотримала росекономіка. Слід сказати, дуже чимала сума. Навіть для РФ.

В умовах падіння експортних доходів Кремлю доводиться шукати внутрішні резерви для фінансування війни проти України. Іншими словами, "знімати стружку" з підданих. І з населення, і з бізнесу.

У середині липня путін підписав закон про найбільше підвищення податків у країні, починаючи з 2001 р. Відповідно до нього ставка податку на прибуток з 1 січня 2025 р. піднімається з 20% до 25%, для населення замість фіксованої ставки 13% податку на доходи фізосіб вводиться "плаваюча" ставка 13-25%.

Нема чого й казати, що піддані сприймають нововведення без ентузіазму – на тлі зростання інфляції, викликаного військовою авантюрою їхнього "вождя". "Лакмусом" падіння рівня життя може бути такий показник, як доступність легкового авто.

Асоціація "Російські автодилери" минулого місяця підрахувала, що якщо взяти середню ціну авто та середню зарплату в РФ, середньостатистичному громадянину буде потрібно на таку купівлю 41 місячна зарплата. За умови, що громадянин не витрачатиме ці гроші взагалі – ні на їжу, ні на комуналку, ні на проїзд тощо. Просто відкладати в повному обсязі. У 2014 р., на момент початку окупації Криму та частини Донбасу, потрібно 30 зарплат.

Тобто, купівельна спроможність росіян за весь період антиукраїнської авантюри путіна знизилася на третину. І тепер їм ще й "не по-дитячому" підвищують податки.

Для Кремля це не означає нічого, окрім зростання протестних настроїв. Ось чому для його мешканців так важливо зараз хоч трохи послабити санкції. Наприклад, за допомогою трюку з "Чорноморською зерновою ініціативою". Але чи "прокотить" цей трюк? Навряд чи.

Статті

Країна
09.11.2024
12:17

Підвищення тарифів на комуналку, борги та підготовка до опалювального сезону. Інтерв'ю з експертом у сфері ЖКГ Олегом Попенком

У червні 2024 року українці вже пережили зростання цін на електроенергію (на 64%), а згідно з "інфляційним звітом" Національного банку України, з 2025 року розпочнеться "поступове приведення тарифів до їх економічно обґрунтованих рівнів".
Країна
08.11.2024
09:00

Біженці з України: чому їм більше не раді в ЄС

Зміна європейської громадської думки щодо прийому українців, які тікають від війни, співпала зі скороченням для них гуманітарної допомоги, яку виділяють уряди країн ЄС. У такий спосіб європолітики відреагували на "соціальний запит" своїх виборців.
Країна
07.11.2024
10:54

Хочеться, щоб тепло було не тільки на душі. Як Дніпропетровщина розпочала опалювальний сезон

Критично важливі об’єкти продовжують забезпечувати генераторами – закривати цю потребу допомагають міжнародні партнери. На підприємствах тепло- та водопостачання створили запас палива.
Всі статті